Болі при ВІЛ-інфекції та СНІДі

Больові синдроми, що виникають у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією/СНІДом, різняться за етіологією та патогенезом. Згідно з результатами проведених на сьогодні досліджень, приблизно у 45% пацієнтів больові синдроми безпосередньо пов'язані з ВІЛ-інфекцією або наслідками імунодефіциту, у 15-30% – больові синдроми, пов'язані з терапією або діагностичними процедурами, а у решти 25% – больові синдроми, не пов'язані з ВІЛ-інфекцією або специфічною терапією.

Нейропатичний біль виявляється у ВІЛ-інфікованих пацієнтів у 46% випадків, він може бути викликаний двома групами причин. По-перше, біль може бути пов'язаний з імунними змінами, спричиненими ВІЛ, що призводять до розвитку дистальної сенсорної полінейропатії або, рідше, мієлопатії. По-друге, біль може бути викликаний токсичним ураженням нервової системи внаслідок терапії ВІЛ специфічними антиретровірусними препаратами.

Дистальна сенсорна полінейропатія розвивається у 30% пацієнтів з ВІЛ-інфекцією та проявляється спонтанним болем, парестезією та дизестезією в кістозних відділах ніг. Встановлено, що тяжкість полінейропатії корелює з титром ВІЛ у крові. Це свідчить про те, що адекватна антиретровірусна терапія може мати позитивний ефект з точки зору лікування та профілактики больового синдрому. Однак важливо пам'ятати про можливий токсичний вплив препаратів на периферичні нерви.

Для симптоматичної терапії болю у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією використовуються опіоїди, антидепресанти, нейролептики, протисудомні засоби та місцеві анестетики. Застосування опіоїдів детально описано в спеціалізованій літературі. З антидепресантів найчастіше призначають амітриптилін, іміпрамін тощо (хоча їхня ефективність не підтверджена в клінічних дослідженнях). Певну роль як допоміжні препарати можуть відігравати також нейролептики, такі як флуфеназин, галоперидол тощо.

Карбамазепін, який традиційно вважається препаратом вибору при деяких формах нейропатичного болю, слід застосовувати з обережністю при ВІЛ-інфекції (особливо за наявності тромбоцитопенії, ознак ураження спинного мозку та у пацієнтів, яким потрібен ретельний моніторинг показників крові для визначення статусу захворювання). Габапентин та ламотриджин також використовуються для лікування нейропатичного болю, хоча в контрольованих дослідженнях їхня ефективність не перевищувала ефект плацебо. Загалом, біль при полінейропатії, пов'язаній з ВІЛ-інфекцією, погано полегшується препаратами, ефективними при іншому нейропатичному болю. При призначенні цих препаратів як допоміжної терапії важливо пам'ятати про лікарську взаємодію. Зокрема, опіоїдні анальгетики, антидепресанти та протисудомні засоби можуть взаємодіяти з антиретровірусними засобами (ритонавір, саквінавір).

При лікуванні болю при ВІЛ-інфекції також можуть бути корисними немедикаментозні методи лікування (фізіотерапія, черезшкірна електронейростимуляція, психотерапія тощо).

[ 1 ], [ 2 ], [ 3 ], [ 4 ], [ 5 ], [ 6 ]