Лапароцентез

Техніка лапароцентезу

Перед процедурою слід провести загальний аналіз крові, кількість тромбоцитів та визначити статус коагуляції. Після спорожнення сечового міхура пацієнт сідає прямо в ліжку, відкинувшись назад на 45°. У пацієнтів з явним та діагностованим асцитом місце проколу розташовується по середній лінії між пупком та лобковою кісткою та обробляється антисептиком та спиртом. У пацієнтів з асцитом середнього ступеня точне місцезнаходження асцитичної рідини визначається за допомогою ультразвукового дослідження черевної порожнини. У стерильних умовах місце проколу знеболюють до очеревини 1% ксикаїном. Для діагностичного лапароцентезу голка 18-го калібру, приєднана до шприца (50 мл), вводиться через очеревину (зазвичай з характерним клацаючим звуком). Рідина без зусиль набирається в шприц і відправляється до лабораторії для підрахунку клітин, визначення вмісту білка або амілази, цитології або бактеріологічного посіву. Для терапевтичного (великого об’єму) лапароцентезу використовується порожниста голка 14-го калібру, підключена до системи вакуумної аспірації, що необхідно для евакуації до 8 л асцитичної рідини. Постманіпуляційна гіпотензія, спричинена перерозподілом рідини, рідко зустрічається при наявності інтерстиціального набряку.