Евінопон

Евінопон належить до групи протизапальних та протиревматичних препаратів.

Перевагами диклофенаку, як і інших нестероїдних протизапальних препаратів, є швидке купірування болю та запалення, особливо при захворюваннях опорно-рухового апарату, нестерпного болю в суглобах при артриті та артрозі. Він блокує утворення медіаторів болю – простагландинів.

НПЗЗ можуть містити кислоти або не містити їх. Залежно від цього їх поділяють на кислоти та некислотні похідні. До кислот належать саліципати (наприклад, аспірин), піразолідини, диклофенак – похідна фенілоцтової кислоти, оксиками (наприклад, піроксикам), похідні проліонової кислоти (кетопрофен, ібупрофен). До некислотних похідних належать похідні сульфаніламіду, а також алканони.

Слід сказати, що диклофенак сьогодні конкурує з препаратами з інших груп, але є найдоступнішим за ціною. Хоча оксиками мають тривалий (до 12 годин) знеболювальний ефект, багато пацієнтів не можуть собі їх дозволити. Літні пацієнти часто страждають від уражень суглобів, тому диклофенак, незважаючи на побічні ефекти, вибирається ними через його низьку ціну. Дозу для літніх людей слід збільшувати поступово, родичі повинні бути ознайомлені з інструкцією до препарату, знати про побічні ефекти. Якщо ви приймаєте диклофенак у таблетках, запивайте його великою кількістю води. Інші напої вживати не можна. Не вживайте алкоголь під час лікування, щоб щадити шлунок. Якщо ви раніше хворіли на гастрит або коліт, Евінопон не підходить для вашого лікування. Більше того, неприпустимо призначати препарати з диклофенаком під час активної стадії гастриту, виразки або коліту.

Альтернативою диклофенаку при лікуванні артриту та артрозу може бути кетопрофен у формі таблеток, розчину, аерозолю або німесуліду. Моваліс вважається препаратом останнього покоління – лікарі призначають його, коли потрібне дуже тривале лікування, протягом кількох років. Моваліс випускається у формі супозиторіїв, розчину для ін'єкцій, мазі, таблеток. Не забувайте при артриті та артрозі не тільки приймати протизапальні засоби, але й впливати на причину захворювання хондропротекторами. Якщо ви п'єте диклофенак від головного болю, також слід з'ясувати його причину, і тільки потім лікувати.

Ще однією групою препаратів нового покоління, що цікавлять пацієнтів з артритом та артрозом, є більш прогресивні препарати зі збільшеним періодом напіввиведення та мінімумом побічних ефектів – оксиками. Дія цих препаратів триваліша, ніж у препаратів диклофенаку, тому немає потреби приймати їх частіше одного разу на день. Знеболення триває 12-14 годин. Але знову ж таки, ці препарати лише знімають запалення, а не впливають на хрящі. Ревматоїдний артрит та остеоартрит, на жаль, залишаються серед основних причин болю у сучасних людей. Проблема вимагає комплексного вирішення, необхідно усунути причину, а не притуплювати біль. Біль, звичайно, є найболючішим симптомом будь-якого захворювання. Часто недостатньо ефективна терапія болю штовхає людей на використання біологічно активних добавок – дуже сумнівних препаратів, які офіційна медицина не класифікує як ліки, або навіть на звернення до народних цілителів, серед яких лише деякі дійсно допомагають людям.

Лікар оцінює безпеку терапії НПЗП на основі таких критеріїв, як ризик розвитку гастропатії та диспепсії, а також серцево-судинних ускладнень. Важливо чітко оцінити можливі ризики, особливо ті, що пов'язані з впливом НПЗП на серце та судини. Безпека НПЗП оцінюється під час клінічних випробувань та тривалого спостереження за великою кількістю пацієнтів. Максимальний ризик шлунково-кишкових ускладнень, що загрожують життю, не пов'язаний з препаратом Евінопон. Під час випробувань та досвіду застосування було виявлено, що такі ускладнення найчастіше виникали при призначенні кетопрофену. Водночас виявилося, що ацеклофенак викликає побічні ефекти навіть рідше, ніж диклофенак. Щоб мінімізувати виникнення кровотеч у шлунку та кишечнику у пацієнтів групи ризику, лікар може призначити целекоксиб замість диклофенаку. У пацієнтів, які приймають цей препарат, значно нижча частота ендоскопічних виразок. Клінічне дослідження, під час якого пацієнтам проводилася ендоскопія до та після лікування препаратом, підтвердило, що целекоксиб є оптимальним для застосування у пацієнтів з «групи ризику». Він викликає виразки шлунка, шлункові та кишкові кровотечі в кілька разів рідше, ніж диклофенак. Під час клінічного дослідження було доведено, що при лікуванні целекоксибом рецидиви виразок шлунково-кишкового тракту виникають рідше, ніж при призначенні диклофенаку пацієнту під прикриттям гастропротектора. Коли ризик розвитку гастропатії надзвичайно високий, лікар може призначити гастропротектор і під час лікування целекоксибом. Однак така потреба виникає вкрай рідко.

Також необхідно звернути увагу на інші побічні ефекти НПЗП: асептичний менінгіт, депресію, втрату слуху та зору. Окремо хочемо звернути увагу на те, що Евінопон та інші препарати диклофенаку, незважаючи на всі свої недоліки, рідко шкодять печінці. Цього не можна сказати про широко використовуваний парацетамол. Таблетовані форми диклофенаку більш агресивні до печінки. Питання безпеки НПЗП для печінки свого часу стало причиною широкої дискусії в наукових медичних колах. Сьогодні можна сказати, що будь-який препарат створює навантаження на печінку, особливо якщо його приймати тривалий час у вигляді таблеток і капсул. Для захисту печінки в ситуаціях її надзвичайної вразливості, при обтяженому анамнезі хвороби необхідно вибирати диклофенак у формі ін'єкцій або крапельниць. Диклофенак може підвищувати рівень трансаміназ у крові, але під час клінічних випробувань препарату не було зафіксовано жодного випадку підвищеного ризику серйозного ураження печінки та пов'язаних з ним ускладнень. Пацієнти ніколи не потребували госпіталізації чи будь-якої додаткової допомоги. Небезпечні побічні ефекти з боку печінки при прийомі Евінопону можуть спостерігатися лише у випадках недотримання пацієнтом рекомендацій щодо сумісності препаратів. А також якщо пацієнт проігнорував рекомендацію лікаря не вживати алкоголь під час лікування. Побічні ефекти при одночасному прийомі кількох НПЗЗ часто накопичуються. Тому так важливо усвідомлювати шкідливість самолікування.

У руках спеціаліста Евінопон, оксиками та інші НПЗЗ є зручним засобом для покращення якості життя. Вони широко використовуються не лише для знеболення та запалення в ортопедичній практиці, але й у неврологічній патології та в онкології для полегшення нестерпного болю у онкологічних хворих. До появи НПЗЗ лікарі були змушені призначати наркотичні препарати. Вони швидко викликають звикання, що нехарактерно для НПЗЗ. Ці препарати безпечні при правильному прийомі. Якщо враховувати особливості пацієнта, ризик розвитку ерозій та шлункової кровотечі мінімальний. Перевага Евінопон полягає в його формі випуску. Завдяки тому, що він вводиться у вигляді ін'єкцій або крапельниць, його дія потужніша порівняно з таблетками та мазями диклофенаку. У нашій країні останнім часом стало поширеною практикою призначати НПЗЗ у вигляді внутрішньом'язових та внутрішньовенних ін'єкцій на короткий період, а потім переходити на таблетки та мазі.

Ін'єкція Евінопон не містить стероїдів, але впливає на процес утворення простагландинів, знімаючи ознаки запалення. Він бореться з болем майже так само ефективно, як наркотичні знеболювальні.